≤стор≥¤ ”крањни

≥нець украњн≥зац≥њ (ќ.—убтельний)

« централ≥зац≥Їю прийшла й русиф≥кац≥¤. —початку, в 1933 р., вона проводилас¤ у форм≥ напливу до ”крањни тис¤ч рос≥йських функц≥онер≥в дл¤ п≥дсиленн¤ колектив≥зац≥њ. ѕ≥д к≥нець дес¤тил≥тт¤ п≥сл¤ чистки нац≥онал-комун≥ст≥в б≥льш≥сть член≥в найвищого кер≥вництва парт≥њ та держави на ”крањн≥, включаючи ћикиту ’рущова, були рос≥¤нами. ƒе¤к≥ вчен≥ охарактеризували ц≥ зм≥ни в пол≥тичн≥й верх≥вц≥ ”крањни ¤к Ђповерненн¤ рос≥¤нї.

«а кадровими зм≥нами сто¤в р≥шучий поворот у нац≥ональн≥й пол≥тиц≥ ћоскви, що ставс¤ в 1933 р., коли основною загрозою дл¤ Їдност≥ –ад¤нського —оюзу —тал≥н оголосив м≥сцевий нац≥онал≥зм (а не рос≥йський шов≥н≥зм). ÷е означало к≥нець украњн≥зац≥њ й початок систематичних утиск≥в украњнськоњ культури. —коротилас¤ к≥льк≥сть украњнських шк≥л, пом≥тно зменшилас¤ частка украњнських учител≥в ≥ досл≥дник≥в, ≥з б≥бл≥отек було вилучено видатн≥ твори украњнськоњ науки та л≥тератури, заборонено сотн≥ украњнських п''Їс ≥ закрито дес¤тки украњнських театр≥в, а музейним прац≥вникам наказали припинити Ђ≥деал≥зац≥ю ≥стор≥њ козаччиниї. ¬ласт≥ при кожн≥й нагод≥ знущалис¤ з Ђнац≥онал≥стичноњ теор≥њ про самобутн≥сть ”крањниї.

¬одночас звеличувалис¤ вс≥ аспекти рос≥йськоњ культури й п≥дкреслювалас¤ пров≥дна роль –ос≥њ в —–—–. ѕричому все це робилос¤ п≥д вигл¤дом розвитку ≥нтернац≥онал≥зму, пролетарськоњ сол≥дарност≥ та Ђдружби народ≥вї. ” 1936 р. —тал≥н проголошував: Ђƒокор≥нно зм≥нилось обличч¤ народ≥в —–—–, у них зникло почутт¤ взаЇмноњ недов≥ри, натом≥сть розвинулос¤ почутт¤ взаЇмноњ дружби ≥ налагодилос¤, таким чином, справжнЇ братерське сп≥вроб≥тництво народ≥в у систем≥ Їдиноњ союзноњ державиї.

Ќе викликав подиву й висновок, що до нього прийшли рад¤нськ≥ ≥деологи, за ¤ким рос≥йська мова й культура найкраще в≥дпов≥дають завданн¤м розвитку ≥нтернац≥ональноњ дружби, сп≥впрац≥ та прогресу. ќсь типова за¤ва одного з них: Ђ–ос≥йську мову вивчають труд¤щ≥ всього св≥ту. ћаркс свого часу в≥ддав належне могутн≥й рос≥йськ≥й мов≥, вивчаючи њњ та використовуючи в своњх прац¤х рос≥йськ≥ першоджерела... ¬ наш≥й ситуац≥њ рос≥йська мова Ї мовою м≥жнац≥онального сп≥лкуванн¤ народ≥в —–—–. «нанн¤ рос≥йськоњ мови дозвол¤Ї народам —–—– оволод≥вати найвищими культурними ц≥нност¤миї.

–. —ал≥вант зауважуЇ, що рос≥¤ни не т≥льки вихвал¤ли свою мову, а й ≥деал≥зували самих себе за своњ революц≥йн≥ усп≥хи, а також %гортали себе м≥стичним покровом марксистськоњ зверхност≥ над ≥ншими народами –ад¤нського —оюзу ≥ всього св≥туї. ѕрикладом ц≥Їњ новоњ пропагандистськоњ л≥н≥њ Ї таке твердженн¤: Ђ–ос≥йський народ Ч це великий народ. ¬≥н допомагаЇ всьому людству рухатис¤ до перемоги демократ≥њ ≥ соц≥ал≥зму. ѕ≥д кер≥вництвом свого роб≥тничого класу найпередов≥ший рос≥йський народ першим в ≥стор≥њ зв≥льнивс¤ в≥д кап≥тал≥стичного гн≥ту й експлуатац≥њ. –ос≥йський роб≥тничий клас допом≥г зв≥льнитис¤ в≥д нац≥онального, пол≥тичного ≥ економ≥чного гн≥ту вс≥й численн≥й с≥м''њ народ≥в, що насел¤ють колишню царську –ос≥юї.

¬исунувши так≥ претенз≥њ, рад¤нськ≥ ≥деологи могли доводити, що нова пол≥тика —тал≥на ¤вл¤ла собою не поверненн¤ до традиц≥йного рос≥йського шов≥н≥зму, а була над≥йним шл¤хом до прогресу, соц≥ал≥зму та ≥нтернац≥онал≥зму. «а лог≥кою речей, ≥з њхн≥х тверджень також могло випливати, що культура украњнц≥в та ≥нших нерос≥йських народ≥в спри¤ла в≥дсталост≥ та пров≥нц≥ал≥зму.

¬ результат≥